Банки і податкова політика

Зусиллями влади та керованого нею Нацбанку кількість банківських установ в нашій країні скоротилася буквально за пару років удвічі. Частина з них давно вимагали закриття, так як перетворилися в мийні контори, інші тимчасово порушували базові нормативи в зв’язку з найжорстокішою економічною кризою в країні, а деякі були знищені за політичними мотивами. До чого це все призвело? По-перше, гроші на покупку будь-яких активів залишилися тільки у представників влади. По-друге, знову втративши гроші, як люди, так і бізнес втратили довіру до банківської системи. Нарешті, по-третє, банки остаточно перестали бути фінансовим рушієм економіки. Кредити під 22-25% річних вимагають застав, які багаторазово перевищують суму позики. І це все при обліковій ставці 17% і інфляції близько 14% за підсумками минулого року.

Наскільки банки фінансують власну економіку – це дуже важливий показник. США і Китай не соромляться видавати фінансове плече, що істотно перевищує розмір економіки цих країн. В Україні все сумно: в 2016 році кредити становили 42% ВВП, а за останніми даними, це всього лише 35%.

Банки – основа фінансової системи, яка б вимагала м’якої реформи. Її основними цілями має стати залучення капіталу в країну і недопущення його відтоку, забезпечення прозорості діяльності банків та відновлення довіри до банківської системи. Важливим кроком для останнього стало б підписання президентом закону про гарантування вкладів хоча б державними банками. Однак навіть це ми змушуємо його зробити через суд – поки безуспішно.

Сьогодні національна банківська система строго контролюється. НБУ відомо, хто володіє кожним банком, кожен день він бачить баланс будь-якої фінустанови. Проте держава ігнорує свою роль в банківській системі, хоча сьогодні чотири великих банки належать державі. При цьому відразу декілька програм могли б не тільки підтримати фінансовий сектор, а й сприяти розвитку промисловості. Це участь фінустанов в програмах експортно-кредитного страхування, що підтримає наш експорт. Але найважливіше – налагодити компенсацію частини процентної ставки по ряду виробничих кредитів, спрямованих на освоєння технології і випуск сучасної продукції. Нормальне, прийняте в усьому цивілізованому світі державно-приватне партнерство, коли для ставки, умовно кажучи, в 22% підприємство і держава платять навпіл і так само ділять ризики. Природно, за умови суворого дотримання інвестиційної програми. Але якщо говорити про ставку, то при такій формі партнерства різко зросте конкуренція банків на ринку кредитів, що призведе до зниження процентних ставок.

Банкірам подібне буде цікаво за однієї умови – якщо припиняться масові, наскрізь корупційні, програми видачі рефінансування, а також буде вестися політика зниження прибутковості державних облігацій. Інакше банки ніякому розвитку економіки не сприяють, перетворюючись в паразитів, які заробляють не на виробничих кредитах, а на відсотках за держоблігаціями Мінфіну і депозитними сертифікатами Мінфіну.

Крім того, банки можуть отримати величезний ресурс на свої рахунки, якщо провести амністію капіталів з подальшим введенням адміністративної та кримінальної відповідальності за приховування капіталів. На руках у людей знаходиться до 100 млрд доларів, і державі слід запропонувати покласти їх на рахунки. Є до певної дати гроші на банківському депозиті – уряд не має право запитувати, яке походження цих коштів. В результаті банки отримують величезний ресурс, а по тіньовій економіці наноситься удар. Ухилення від податків дозволяє накопичити кошти, які виводяться з України і працюють на економіку інших країн. Для запобігання такій ситуації я пропоную встановити відповідальність посадових осіб – суб’єктів господарювання і банків, що здійснюють функції валютного контролю, за неповернення коштів з-за кордону, внісши відповідний пункт до Кримінального кодексу.

Економіка країни повинна бути прозорою і вільною від офшорної діяльності. Для цього мною в Раду внесений законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким банкам забороняється здійснювати кредитні операції з нерезидентами, які мають офшорний статус.

Тепер про податки. за рівнем оподаткування Україна далеко не остання країна в світі. У рейтингу ведення бізнесу від Світового банку ми на 43-му місці. Підприємства показують, що вони платять п’ять податків в рік, а електронна звітність значно спростила взаємини бухгалтерів і податкових інспекторів. Однак в тому ж звіті показано, що часу на сплату цих податків потрібно 328 годин на рік. Це в шість разів довше, ніж необхідно в дійсно передовий Естонії. При цьому ставка податків і зборів становить 38% від обороту підприємств, на рівні багатьох країн, де є висока культура сплати і розуміння того, як високі податки пов’язані з високим рівнем життя. Там, де такого зв’язку немає (в ряді країн Південно-Східної Азії, перш за все), зважилися знизити податки, щоб вони в сукупності не перевищували п’ятої частини прибутку.

Після зниження ставки Єдиного соціального внеску до 22% у нас залишилося не так багато резервів по зниженню податків. Хоча вони є. У їх числі – скасування військового збору, введення податку на розподілений прибуток замість душить бізнес податку на прибуток, помірні акцизи на паливо. А ще – введення прогресивної ставки податку на доходи фізосіб. Більше заробляєш – платиш за вищою ставкою.

Але головна наша проблема – це складність податкового законодавства. Податковий кодекс виписаний так, що часто самі інспектори не розуміють, що мав на увазі законодавець. Однак прекрасно розуміють, що виписано саме так усвідомлено: щоб закон можна було розгортати в будь-яку сторону. І тут одна з причин того, чому інвестор не поспішає в таку країну. Якщо ми хочемо оздоровлення, нам потрібні прості і зрозумілі податкові закони. І платити помірні податки повинні всі.

При цьому для потреб технологічного розвитку нам необхідно надавати всілякі податкові пільги. Везете сучасне технологічне обладнання для нового виробництва – пропустимо без мит, потрібно забезпечити переклад податкового законодавства – допоможемо, хочете налагодити венчурний бізнес – ось вам технологічний парк під ключ у вигляді вільної економічної зони. Все економічні прориви останніх років, включаючи Малайзію, Туреччину, В’єтнам, відбувалися саме на такій основі. У нас є достатньо можливостей, де вчитися краще і стимулювати виробництво, а також малий і середній бізнес.

Спеціально для нього мною внесено низку законопроектів, зокрема, пропозиції щодо внесення змін до Податкового кодексу. Проект №5465 передбачає зниження тиску контролюючих органів на суб’єктів малого підприємництва, створення сприятливих умов для ведення бізнесу, поліпшення бізнес-клімату та стимулювання розвитку підприємництва в Україні. Проект №3614 пропонує продовжити до 1 січня 2021-го період, в якому застосовується ставка в нуль відсотків для платників податку на прибуток, в яких чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за даними фінансової звітності, за останній річний звітний період не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж три мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному з таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 мільйонів гривень, і в яких середньооблікова чисельність працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.