Нова індустріалізація

 

Принцип нової індустріалізації гранично простий – прискорений розвиток промислового сектора і підвищення загального рівня конкурентоспроможності країни з одночасним збільшенням кількості робочих місць. Високотехнологічна продукція – літаки, кораблі, обладнання для космосу, приладобудування, виробництво різного роду обладнання, – дає не тільки велику додану вартість, а й є джерелом інновацій, дозволяючи задіяти науку.

Вибір цього шляху гарантує справжній підйом країни, включаючи продуктивність праці і рівень життя людей. Вибір «постіндустріального суспільства» веде тільки до чергового обману і перетворення України на сировинний придаток. Нездатність виробляти сучасні мікропроцесори і двигуни, автоматизоване обладнання, лабораторні та досвідчені комплекси для фундаментальної і прикладної науки означає, що країну викреслюють з всесвітньої історії. З нами ніколи не будуть розмовляти на рівних хоча б і тому, що розмовляти буде ні з ким: смерть промисловості та переорієнтація експорту на аграрну продукцію вже привела до масової втечі українця на заробітки за кордон.

На момент проголошення незалежності ми володіли 30% суднобудівних активів СРСР, 65% з яких належали до ВПК. Країна могла виробляти авіаносці (Чорноморський завод), а також есмінці, ракетні крейсери і судна торгового флоту (завод ім. 61 комунара і «Океан»). Сьогодні ми втратили і флот, і можливості його відтворення. Не так давно Україна займала третє місце в світі за кількістю запусків супутників, ми є країною, де створили «Мрію» і «Руслан». Українська республіка входила в десятку країн світу, які мають повний цикл виробництва літаків. Однак сьогодні країна не може виробляти таку продукцію навіть для власних потреб. Найпотужніший ВПК після розриву кооперації з РФ також втрачає свої позиції – Україна давно покинула десятку топ-країн експортерів зброї. Завод «Південмаш», в історії якого відображено весь шлях світової космонавтики, – від створення бойових ракетних комплексів стратегічного призначення до апаратів для мирного освоєння космічного простору, – перетворився на руїни.

Цей потенціал не здатні замінити комп’ютерні технології, так само як зв’язок, транспорт, торгівля, охорона здоров’я і туризм. Це сфера послуг, третій ступінь, специфіка постіндустріальної економіки. А ми ще не пройшли перші дві: первинну – видобуток сировини та її переробку в напівфабрикати, і вторинну – виробництво промислових виробів. Ситуацію погіршує і Угода про Асоціацію з ЄС, що зобов’язує переходити на нові технологічні стандарти, що не під силу багатьом підприємствам із застарілою матеріальною базою. Результатом став розпад у всіх сферах промисловості. Виживає тільки сировинний або низькотехнологічний експорт.

На нинішньому етапі і в нинішньому стані країни тільки промисловість здатна відновити перспективи розвитку економіки, збільшити ВВП і бюджетні відрахування.

Ми повинні будувати те, що вміємо: кораблі, літаки, космічну техніку – зі своєї сировини, руками своїх фахівців. Багатьом державним підприємствам не потрібна приватизація, їм потрібно ефективне управління і зрозумілий фінансовий план. За це і треба строго питати з менеджерів таких підприємств і платити їм великі премії за результатами досягнутого.

На рівні держави і, перш за все, Міністерства економіки треба відновити нормальну функцію балансування економіки. Ми повинні комплексно, за допомогою міжгалузевих балансів, дивитися на ефекти кожної дії. Наприклад, різко підвищуємо ціну на газ – скільки робочих місць ми втрачаємо, і на скільки можна підвищити тариф, щоб сукупний виграш економіки був в плюсі, а не в мінусі.

Необхідно розвивати внутрішній ринок як індикатор надійності того, що пропонується світу. Якщо ми говоримо, що здатні виробляти конкурентоспроможні літаки, значить ці машини шляхом стимулювання виробництва, компенсації процентних ставок по кредитах повинні з’являтися на наших внутрімагістральних лініях. Коли у нас будуть літати десятки Ан-132 і Ан-158, армія буде замовляти хоча б по одному Ан-188 на рік, тоді ми почнемо отримувати замовлення з-за кордону і будемо стрімко нарощувати технологічний експорт.

Мною зареєстрований ряд законопроектів, які передбачають конкретні кроки в напрямку розвитку авіабудування. Це законопроекти 3618 «Про підтрімку авіабудівної промісловості», 3619 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (стосовно відтримки літакобудівної промісловості)», 3620 «Про внесення змін до Митного кодексу України (стосовно підтримки  авіабудівної промісловості)». Коли літаки злетять, це окупиться сторицею.

Це не заперечує ефективного сільського господарства або розробок в сфері IT. Мною внесено також законопроект 3295, який визначає форми державної підтримки розвитку індустрії програмної продукції. Можна і потрібно створювати свої «кремнієві долини», особливі умови роботи для них і збирати в одному місці найкращих, найталановитіших розробників. Але кожна дія має укладатися в загальну логіку розвитку.

Первинна індустріалізація полягала в електрифікації продуктивних сил. Друга фаза – їх масштабна автоматизація, створення ядра цифрових комп’ютерних технологій, «мікропроцесорна революція». З огляду на те, що технологічно ми застрягли в 70-х роках минулого століття, змістом нової індустріалізації України має стати, по суті, проходження цих етапів заново. Переоснащення всієї енергетики країни, впровадження нових технологій, що особливо актуально для атомної галузі, котра практично вичерпала свій ресурс. Підвищення технологічного рівня базових галузей промисловості, переведення їх на меншу енерговитратність. Лише потім заміщення автоматизованими машинами людини в стандартних операціях виробництва.

На всіх зазначених етапах залучення IT-фахівців і впровадження передових інновацій більш ніж актуально.

Нова індустріалізація – це ще і безвідходність, перехід до екологічних принципів організації. А головне, вона вимагає більше людей з вищою і середньою спеціальною освітою, переводить їх кількість в масове. Монотонні операції і процедури, що вимагають низької кваліфікації, віддаються машинам для того, щоб вивільнити творчу енергію людини, дати їй час на освіту і підвищення кваліфікації. Чим більш розвинене суспільство, чим більше в ньому освічених людей, тим стрімкіше зростає роль науки, освіти, організації, планування і управління. У неоіндустріальнім суспільстві люди працюють менше, заробляють більше, а живуть краще і довше.

Неодмінною передумовою для успішного проведення нової індустріалізації повинна бути наростаюча ділова активність всіх категорій підприємництва – великого, середнього і малого бізнесу. Мною внесено законопроект 3795 «Про внесення змін до Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», який обумовлює принципи сприяння його розвитку.

Щоб вирватися з прірви, Україні необхідно прибрати перекіс в сторону інтересів приватного капіталу, який не зацікавлений у великих інвестиціях, очисних системах, системах технічної безпеки і якості, підтримці соціальної інфраструктури, збільшення зарплат. Планування, вертикальна інтеграція стратегічних галузей, відповідальність приватного власника перед державою – все це входить в нову індустріалізацію, альтернативи якій просто немає.

Висновки:

• Україна має повернутися до відродження свого промислового потенціалу, продавати літаки, а не сирий ліс;

• Необхідно відновити на рівні держави нормальну функцію балансування економіки;

• Переоснащення всієї енергетики країни, підвищення технологічного рівня базових галузей і їх автоматизація;

• Різке підвищення кількості людей з вищою і середньою спеціальною освітою до масового;

• Прибрати перекіс в сторону інтересів приватного капіталу на користь інтересів суспільства.