Україна – міст між ринками

Географічно Україна приречена бути мостом між Сходом і Заходом. Не буфером, не задвірками Європи, а мережею транзитних коридорів, які проходять через країну. Почасти це так і є. Перед вами карта пан’європейських Критських коридорів, які розвиваються в Європі і при цьому конкурують між собою. Три проходять через Україну: дев’ятий «Північ-Південь» (від Клайпеди і Гельсінкі до Одеси і Александруполіса); п’ятий «Схід-Захід» (від Венеції до Львова і Києва); третій – від Брюсселя до Києва.

Ми з великими труднощами змогли прокласти на кредитні гроші автомагістралі уздовж цих напрямків. Також уздовж них ще з царських часів розвинена залізнична інфраструктура. Але всі наші громадяни знають, в якому стані у нас інші автомагістралі, наскільки небезпечно перетинати українську територію на фурах з цінним вантажем, а залізничники прекрасно усвідомлюють масштаб лиха в «Укрзалізниці», де триває процес деградації. Зношеність парку вагонів становить під 90%, локомотивної тяги – 99%. В цілому, за 25 років незалежності України загальний парк вагонів УЗ скоротився більш ніж удвічі.

А тепер подивимося на основний потік, який нам може принести дивіденди. Це торгівля Європи з Китаєм та іншими країнами Далекого Сходу, Південної Азії. Основний маршрут сьогодні північний – він проходить через Китай, Казахстан, Росію, Білорусь і далі йде через Польщу до Західної Європи.

У Піднебесній проект нового транспортного коридору підпорядкований концепції «Один пояс – один шлях». Це транспортна стратегія, що зв’язує євразійський континент, частиною якої повинна була стати Україна. Участь в ній могло б збільшити ВВП країни в кілька разів в доступному для огляду майбутньому. Але після 2013 року Україна фактично була виключена з транзитних маршрутів китайських товарів. Вони були зміщені на північ, в Росію. Причинами стали конфлікт на Донбасі, і пішли за ним блокади і санкції. Тобто влада, яка прийшла після Майдану, свідомо відрубала Україну від Нового шовкового шляху, обравши певну концепцію зовнішньої і внутрішньої політики.

Проте, факт залишається фактом: у басейн Чорного і Середземного морів товари можуть потрапляти набагато швидше, якщо вони з Казахстану через південь Росії будуть далі прямувати на наші порти одеської групи. А там вже через Босфор в Південну Європу або через всю Україну на Румунію і Балкани залізничною колією. Але що запропонувала поки що діюча влада? Експеримент провели по маршруту Іллічівськ – межа Китаю з метою будь-яку ціну обійти Росію.

Закінчилося все очікуваним провалом. Поїзд дійшов до кордону Казахстану з Китаєм і назад навіть не поїхав – не було ні клієнтів, ні товарів. Їхав він 16 діб замість обіцяних десяти. Вартість доставки 40-футового контейнера від ПАТ «Укрзалізниця» склала 5559 доларів. Ця сума перевищує вартість автомобільної транзитної доставки через Росію в півтора-два рази і набагато дорожче доставкою залізницею по північному маршруту.

У 2016 році з Китаю до Європи було відправлено близько 1800 контейнерних поїздів. До 2020 року Китай планує довести їх число до 5 тисяч, і всі вони підуть, минаючи територію України. Зворотний транзит збільшує цю цифру вдвічі. В Україні ж на постійній основі курсують 11 контейнерних поїздів, з яких лише 5 транзитних

Змінити систему конкуренції і ворожнечі, втрати від якої обчислюються мільярдами доларів, може лише готовність співпрацювати з усіма сусідами. З усіма без винятку. Стан і якість доріг, транспортна логістика, наявність складів і навантажувальних станцій – це другорядні питання, які можуть вирішити інвестиції. Те ж стосується і розробки загальних правил або тарифних умов.

Це означає, що нам необхідно відмовитися від війни з Росією як національної ідеї, не дозволяти випадів в бік комуністичного Китаю або беззмінного Назарбаєва в Казахстані. Ми повинні почати діяти у власних економічних інтересах, без оглядки на НАТО, раз і назавжди закріпити нейтральний і позаблоковий статус. Наше завдання – зберегти транзит газу в Європу, який приносить Україні 2 млрд доларів на рік, і розширювати його.

Україна процвітає, коли торгує, а не воює. Ставши мостом між найбільшими ринками Заходу і Сходу, а не лінією фронту, ми дуже швидко зможемо заробити на свою країну такі гроші, яких ніколи не дадуть навіть в кредит.