Гідні пенсії замість зубожіння

Шість кроків до гідних пенсій

У статті 46 Конституції України йдеться, що громадяни мають право на соціальний захист. Він включає право на їхнє забезпечення в старості. Пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Після всіх реформ, індексацій та осучаснення, які бездарно проводилися останні чотири роки, середня пенсія в країні складає 2600 гривень на місяць, що вже менше 100 доларів. При цьому половина пенсіонерів отримує мінімальну пенсію або близьку до неї. Тисяча чотириста п’ятьдесят дві гривні, тобто близько 50 доларів США. Синя лінія – це те, що нам рекламує влада. У доларовому вираженні (тобто в реальних цінах) мінімальні пенсії в нас значно нижче, ніж в 2006 році!

При цьому прожитковий мінімум постійно знижується. Якщо підраховувати його за правилами першочергових фізіологічних потреб, то реально він має становити не менше 3 тисяч гривень, яких повинно вистачати на їжу, одяг і оплату комунальних послуг. Отже реформа не призвела до обіцяного прориву в пенсійному забезпеченні і, з огляду на стан економіки та плани уряду брати для розрахунку пенсій середні зарплати за два останні роки, немає сенсу на це розраховувати.

Але пенсійна система має виконувати своє головне завдання – фінансово забезпечувати гідний рівень існування людини після припинення нею трудової діяльності. Наші 12 мільйонів пенсіонерів мають право жити гідно! Для цього нам не потрібні рецепти МВФ, завдання якого – викреслити з життя всіх, хто не може працювати та віддавати борги. Для цього потрібна працююча економіка та сучасна трирівнева пенсійна система.

Ми пропонуємо принципово інший підхід, що дозволить підвищити пенсії та скоротити податкове навантаження на одного працюючого. Він сформульований в трьох законопроектах, вже поданих до Верховної Ради. Це перші наші проекти, що обумовлюють добровільну участь у системі державного пенсійного забезпечення, а також законопроекти про внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів України. Решта готуються нашими експертами.

Перше.

Право кожної людини на пенсію, причому на її розмір не нижче реального прожиткового рівня, є основоположним, аж до реального покарання прем’єрів, міністрів, голів пенсійного фонду за порушення даної норми.

Друге.

Пенсії повинні щорічно коригуватися з урахуванням зростання споживчих цін. Якщо за підсумками 2017 року інфляція становила 13,7%, значить, пенсійні виплати зростають на цю величину на весь наступний рік.

Третє.

Ті, хто працює, мають сплачувати внески на накопичувальний пенсійний рахунок. Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доповнюється відповідним положенням. Держава зобов’язана гарантувати збереження цих коштів. Але вони не будуть лежати мертвим вантажем, вони повинні працювати шляхом розміщення коштів в українські державні облігації, казначейські зобов’язання та інші цінні папери, емітентом яких є держава. Другий рівень – це для тих, хто працює і хоче відкласти собі на старість крім державної солідарної системи. Так працює вся Європа.

Четверте.

На внутрішньому ринку будуть розміщуватися державні пенсійні облігації. Відсотки за ними встановлюються не нижче, ніж за банківськими депозитами у гривні та не оподатковуються. Більше того, платник податку матиме право на знижку з прибуткового податку при придбанні таких пенсійних паперів. З огляду на те, що на руках у населення мільйони доларів, зрозумілий гарантований дохід за такими інструментами, напевно, приверне увагу людей. Крім вигоди це буде і добра справа – кошти, виручені від продажу цінних паперів, підуть виключно на наповнення бюджету солідарної системи пенсійного забезпечення. І це буде особливо актуально для тих, у кого є проблеми зі стажем або тих, хто через життєві обставини не зміг відраховувати внески, наприклад, у 90-ті.

П’яте.

У жодному разі не можна реформувати систему за рахунок тих людей, які заробляли свою пенсію в умовах дії виключно солідарної системи. Для пенсіонерів пенсійний вік має бути незмінним – 60 років. Так, тенденції в європейських і пострадянських країнах такі, що все більше країн встановлюють пенсійний вік 63-65 років. Але це пов’язано зі збільшенням тривалості життя. За даними Інституту демографії, в західному світі кожні 10 років тривалість життя громадянина збільшується мінімум на 2 роки, і в Японії, Австралії, Швейцарії, Швеції, Ісландії, Люксембурзі 80-85 років – середній показник тривалості життя. Тобто там навіть в разі встановлення пенсійного віку на рівні 65 років залишається ще 15-20 років щасливого життя на пенсійному забезпеченні. В Україні ж чоловіки вмирають в середньому в 67 років, жінки – в 76.

Тобто помітне підвищення пенсійного віку можливе лише тоді, коли наші пенсіонери житимуть на пенсії понад 20 років.

Шосте.

Найпринизливіші злидні та безвихідь у найстарших, тих шановних громадян, яким 80 років і більше. Вони вже не можуть, як «молоді пенсіонери» обробляти город або торгувати на базарі. Людям старше вісімдесяти треба скасувати квартплату, видавати чек на безкоштовні ліки, надавати знижки на мобільний зв’язок. Вони заслужили, в тому числі й тим, що дожили до поважного віку в нашій країні.

Зміцнення пенсійної системи відбувається автоматично зі зростанням економіки, коли стає більше робочих місць, у трудящих підвищується зарплата, вони платять більше податків. Для цього, в свою чергу, потрібно припинити війну, повернути ринки, відновити виробництва, побудувати нові. Створити основу для економічного зростання, зупинити відтік працездатного населення з країни. Будувати спільно нашу країну – спільний дім, розуміючи, що тут надійно, перспективно, безпечно. Якщо хтось досі думає, що всі наші біди – не результат цілеспрямованої політики з перетворення нації творців на суспільство озлоблених, напівписемних селян, а «невидима рука ринку», то саме час переглянути свої погляди. На користь плану, як стати незалежною країною, що вміє робити щось, крім вуличних революцій.