Наука: в майбутнє разом з економікою

 

У сучасному суспільстві, побудованому на технологіях і інноваціях, наука, що працює на економіку, стає одним з основних факторів розвитку країни, забезпечення її добробуту і оборонного потенціалу. Вона підтримує економічні успіхи, поліпшення в системах охорони здоров’я, освіті та інфраструктурі. Розвиток сучасного суспільства без неї неможливий.

Однак українська наука перебуває на периферії інтересів влади, намертво застрявши в минулому столітті. Загальновідомо, що головною проблемою є мізерне фінансування. Однак навіть цими грошима вчені не можуть користуватися через бюрократичні процедури: будь-які гроші, які прийшли на рахунок державного закладу, автоматично належать державі і витратити їх на закупівлю обладнання, експерименти, відрядження практично неможливо.

Тому обов’язковою умовою розвитку є скорочення впливу бюрократії на процеси. Вчений повинен займатися дослідженнями, а не заповненням циркулярів або звітів для чиновників, витрачаючи свій зусилля на непотрібну роботу. Паперова тяганина, яка є обов’язковим атрибутом початку і кінця кожної роботи, повинна бути якщо не скасована, то скорочена, вивільняючи час на результативну діяльність. Також повинні бути спрощені митні процедури при ввезенні в країну або вивозі на виставки наукового обладнання.

Проте, питання обсягу виділених коштів первинне. Фактично наука отримує бюджети за залишковим принципом, включаючи передові інститути в системі Національної академії медичних наук. Україна могла б залучати і західні гроші, оскільки на дослідження і розробки (Research and Development, R & D) в передових країнах світу витрачаються колосальні суми. Але вони не доходять до українських вчених, оскільки їх системне просування на Заході відсутнє. Про успіхи українських академічних інститутів за межами країни нічого не відомо, вони виключені зі світових процесів обміну замовленнями і інформацією.

Бізнес Заходу прекрасно усвідомлює, що R&D не призначений для отримання негайного прибутку. Він несе більший ризик і невизначену віддачу від інвестицій. Однак саме ці дослідження мають вирішального значення для отримання більших часток ринку за рахунок продажу абсолютно нових продуктів.

 

Без розробок вчених неможливі, наприклад, нові ліки та інші фармацевтичні засоби, промислова хімія або нові типи покриття для автомобілів. Для сучасної України є надзвичайно актуальними розробки у військовій сфері, на якій заробляє держави, в області електроніки, програмування і бізнес-соціології, логістики та психології, без яких немислима робота будь-яких великих корпорацій.

Загальновизнано, що існує позитивна кореляція між R&D і продуктивністю фірм у всіх секторах, але в високотехнологічних вона вище. Ідея отримання продукції з максимально високою доданою вартістю вимагає технологічних рішень і значної наукової частини в проектах. А значить, щоб вирватися зі стану сировинного придатка, Україні необхідно ліквідувати відставання в науці, кардинально змінивши ставлення до неї, як до базової частини розвитку суспільства і виробництва.

Якщо цього не відбудеться, то до 2035 року чисельність кадрового потенціалу серед науковців зменшиться в 4,6 рази в порівнянні з 2015 роком.  Попрощавшись з наукою, ми втратимо і ще одну частину незалежності, назавжди перетворившись в споживачів чужих технологічних ідей.

Отже, державі необхідно якомога швидше виводити науку на світовий рівень, включаючи навчання фахівців за кордоном, стимулювання їх контактів із зарубіжними колегами, участь їх в наукових конференціях, симпозіумах і форумах.

Відправлення українських вчених і студентів на стажування в інші країни допоможе підняти рівень напрямків, в яких вони працюють і вчаться, забезпечуючи інвестиції в майбутнє.

Інший прямий обов’язок держави – підтримка виробництва з високою наукової складової і виробництво товарів з високою доданою вартістю. Будувати літаки і кораблі, а не пиляти ліс. Пріоритетом тут повинні бути ті, хто готовий вкладати гроші не тільки заради отримання швидкого прибутку, а й розвивати інноваційне виробництво в Україні, розраховуючи на «довгі гроші». Держава ж стимулює такі інвестиції, створюючи для них сприятливі умови, вводячи різні види податкових та амортизаційних пільг, запропонованих нашим законопроектом. Така практика принесла Південної Кореї і Китаю колосальні плоди.

Проекти, які передбачають навчання фахівців західним технологіям і спеціалізованим процесам виробництва, створюючи свій конгломерат вчених-практиків і високотехнологічних робочих, повинні мати пріоритет і користуватися податковими пільгами і привілеями. Причому як на початковому етапі, так і в процесі розвитку.

При цьому не можна забувати і про фахівців, які підтримують існуючі високотехнологічні галузі, такі як ядерна енергетика, виробництво електроніки і оптики для космічних потреб, підтримання на необхідному рівні авіапарку, хімічної промисловості або забезпечення нормальної роботи дорожнього руху і т.д.

В кінцевому підсумку Україні потрібна загальна програма розвитку науки, як соціального інституту. Вона не може розвиватися тільки в окремих областях без використання суміжних або подібних знань. Практично вся наука XXI століття – прикордонна, і відкриття відбуваються в суміжних областях, перетині фізики, хімії, біології, математики. Будь-яка наукова організація – це комплекс фахівців, що працюють з різних сторін над єдиною задачею, об’єднаних єдиною метою і користуються знаннями один одного. Крім того, це ще й питання освіти, передачі наукових знань і практичного досвіду, створення і підтримки наукових шкіл. Фахівці, що володіють знанням на достатньому рівні фахівці повинні мати можливість і стимули викладати в школах і вузах, виявляючи таланти і збільшуючи число знакових вчених в майбутньому.

На першому етапі впровадження програми розвитку науки в Україні важливо зберегти наявний потенціал і діючі наукові групи. У числі перших повинен бути розвиток медицини, що забезпечує якісно інший рівень лікування, ніж той, що ми маємо на сьогодні. На другому етапі переходити до інтенсифікації процесів:

  • змістити наукову діяльність в сторону прикладних досліджень;
  • підвищувати рівень освіти майбутніх вчених;
  • навчати вчених іноземних мов для доступу до наукових баз, таким як OpenAire і іншим Open Access проектам;
  • актуалізувати знання за допомогою дослідницької роботи;
  • розширювати участь українських вчених у світових наукових проектах, таких як Horizon 2020;
  • створювати наукові бізнес-інкубатори;
  • залучати вчених до процесів освіти і виробництва, створювати кластерну систему;
  • змінити підходи до оцінки наукової діяльності.

На третьому етапі українська наука може включитися в процес швидкого зростання економіки на основі інновацій і повноцінної конкуренції ідей на світовому рівні.

висновки:

  • Виключити бюрократію і різко збільшити фінансування науки, зберігши наявний потенціал;
  • Включити науку в процеси взаємодії з освітою і економікою через впровадження інновацій, заохочувати дослідну діяльність, особливо в суміжних областях;
  • Включення української науки у світові процеси і систему обміну інформацією;
  • У три етапи зробити її одним з локомотивів розвитку країни.