Нова школа

Реформу шкільної освіти слід почати з педагогічних ВНЗ. В даний час набір в них йде за залишковим принципом: надходять ті, хто не зміг пройти по конкурсу в інші, більш престижні університети та інститути. Таку ситуацію необхідно докорінно переламати, з одного боку різко підвищивши престиж і фінансування педагогічної сфери діяльності, а з іншого – ввівши жорстку систему відбору в професію.

Для початкової та середньої школи головним у процесі навчання слід поставити не лише предметні знання здобувача, а його педагогічну профпридатність: вміння комунікувати з дітьми, здатність знаходити підхід до будь-якій дитині і ненав’язливо стимулювати його інтерес до навчання, підтримуючи і розвиваючи. Перш ніж стати вчителем, кандидат повинен отримати досвід роботи з дітьми в ролі молодшого помічника педагога, після чого – пройти жорсткі тести для визначення його придатності і вже потім вступати до профільного вузу. Що до рівня освіти і кваліфікації, їх йому доведеться підтримувати і підвищувати все життя.

Нова школа повинна будуватися на принципах, що визначають розвиток всього суспільства, а не бути гальмом у здобутті знань. Придбані в ній навички забезпечать гнучкість в отриманні знань і ляжуть в основу для будь-якого подальшого виду освіти, забезпечуючи інтеграцію всіх систем навчання – від професійних училищ до ВНЗ, – в єдиний освітній простір.

Необхідно відходити від класно-урочно-предметної системи, розробленої ще в XVI столітті Яном Коменським, і забезпечити справжній індивідуальний підхід, обираючи на різних етапах навчання таку методологію і форму викладання, які будуть відповідати віковим психологічним та індивідуальним особливостям учня. Ми повинні перестати орієнтуватися на середнього учня, укладаючи всіх в прокрустове ложе стандарту, а дати кожному розвиватися в його темпі, стимулюючи і заохочуючи отримання знань і навичок. Використовуючи досвід найуспішніших в світі фінських шкіл, слід будувати освіту в молодшій і середній школі не навколо предметів, а навколо модулів або тим, що дозволить учневі в повній мірі розвивати всі свої здібності та нахили.

Роботу за жорстким планом, який не дає викладачеві приділити належний час особливостям окремих учнів, потрібно виключити з системи, дозволивши вчителю використовувати індивідуальну швидкість засвоєння знань учнем і його спосіб сприйняття. Школа повинна вчити вчитися, показувати способи, де і як можна отримати необхідні для життя відомості, правильно їх зібрати, проаналізувати та застосувати.

Вже старша школа і виші задіють систему, яка навчає предметним і практичним знанням. Підростаючі учні отримують можливість пробувати себе в обраних ними областях, займатися науковою роботою. Лекції працюючих фахівців і науковців-практиків дозволять наповнити єдиний науково-освітній простір смислами, підготують учнів до практичних особливостей майбутньої діяльності.

Кількість шкільних і дошкільних установ має об’єктивно відповідати потребам територіальної громади, які вона визначає самостійно. В їх  повноваженнях також є і визначення мови викладання, а в обов’язки – гарантія доступності навчання для бажаючих.

Функція держави зводиться до ліцензування варіантів методології викладання із зазначенням конкретних проміжних і фінальних наборів знань. Інша його функція – підтримувати по всій країні позашкільне навчання, спеціальні програми по інтересам. Школи і класи юних техніків, програмістів, біологів, наукові гуртки і лабораторії повинні бути підтримані як на державному, так і на обласному, районному рівнях з виділенням відповідних бюджетів. Створення ланцюга закладів позакласного навчання дає поштовх до розвитку талантів і можливість для школярів уточнити сферу їх інтересів, на практиці оперуючи новими поняттями, а також отримати досвід, необхідний для майбутнього вибору місця в житті.

Необхідно розширити проведення шкільних олімпіад і максимально залучати учнів до участі не тільки в українських, але і міжнародних інтелектуальних змаганнях.

Нова школа повинна підготувати ґрунт для того економічного і соціального розвитку, яке дозволить Україні покинути список країн третього світу і стати забезпеченою країною з благополучним суспільством, впевнено дивиться в майбутнє.

висновки:

  • Нова школа повинна стати основою цілісної уніфікованої системи, надійним базисом для будь-якого подальшого виду освіти;
  • Ідеологічна складова виключається з процесу творення. Мову навчання визначає на місцевому референдумі територіальна громада, так само як кількість шкільних і дошкільних навчальних закладів по своїх потребах;

Створення єдиного освітнього простору між школою, вузом і практикуючими фахівцями дозволить актуалізувати знання, пов’язавши їх з вимогами часу.