ПОВЕРНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ

Ніхто й ніколи в тверезому розумі й твердій пам’яті не відмовиться від своєї території. Але повертати потрібно не просто шматок землі на Донбасі та Кримський півострів. Повертати потрібно людей, які  по своїй волі захочуть бути частиною України. П’ятдесят тисяч донеччан і луганчан, які постійно воюють на боці невизнаних республік, нікуди не зникнуть. У кожного з них є особисті причини: загибель рідних і друзів, руйнування житла, небажання сприймати владу, яка називає себе Україною, але не є нею.

У 2014 році тисячі людей вирішили, що їх не влаштовує президент і його система правління. Вони силою домоглися зміни влади, назвавши це революцією. Коли тисячі людей не прийняли тих, хто прийшов до владних кабінетів, і відмовилися їм підкорятися так само, як ті, хто стояв на Майдані, – це було названо сепаратизмом. Все, що сталося потім, базується суто на цій несправедливості. На нерівності прав, яку потім було зведено в державну політику.

Ми можемо не визнавати референдуми в Донецьку, Луганську, Криму та вважати, що вони відбувалися під контролем озброєних людей. Однак в Україні вирішується, як і з ким нам жити,  взагалі без жодних референдумів і найчастіше – проти волі людей.

Повернути довіру тих, хто відмовився жити в такому вимірі політики, можна тільки в один спосіб: зробити всіх рівними перед законом і Конституцією і почати розмовляти з політичними супротивниками як з рівними. Якщо Україна єдина, то місце в ній має знайтися для всіх точок зору, ідеологій, культурних особливостей. Якщо ми говоримо про Донбас, то щодо нього повинні виконуватися Мінські домовленості в тому порядку, в якому вони виписані, і без жодних «якщо» і «нехай вони спочатку».

Місцеві вибори під контролем міжнародних організацій. Особливий статус спочатку для «окремих територій», а потім і для всіх регіонів України. Амністія для всіх, хто брав участь у бойових діях – крім злочинців. Покарання теж має бути однаковим з обох сторін. Відповідно до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року щодо захисту жертв неміжнародних збройних конфліктів, мають бути засуджені й визнані злочинними:

а) посягання на життя, здоров’я, фізичний і психічний стан осіб, зокрема, вбивства, а також таке жорстоке поводження, як катування, нанесення каліцтв або будь-які форми тілесних покарань;

б) колективні покарання;

в) взяття заручників;

г) акти тероризму;

д) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, згвалтування, примус до проституції або непристойне посягання в будь-якій формі;

е) рабство і работоргівля в усіх їхніх формах;

ж) грабіж;

з) погрози вчинити будь-яку з вищевказаних дій.

Такі норми давно розроблені міжнародною спільнотою й ратифіковані Украіною. Їхнє невиконання означає нехтування нормами міжнародного права і презирство до міжнародного співтовариства. Цивілізована країна повинна виконувати взяті на себе зобов’язання.

А далі – відновлення горизонтальних зв’язків: торгівлі, транспортного сполучення, подачі води та електроенергії, виплати пенсій та допомог, відновлення зруйнованого. У Верховній Раді вже зареєстрований законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо права на отримання пенсій окремим категоріям громадян», і це теж крок до миру.

Потрібно бути вигідними Донбасу. Потрібно бути вигідними й Криму. Вигідними більше, ніж Росія. Силового шляху немає, і у випадку з Кримом це очевидно. Є тільки політичний і культурний шляхи.

Наша стратегія реінтеграції Криму:

• торгувати безпосередньо, розвиваючи двосторонні зв’язки;
• створити на кордоні вільну економічну зону, показати, що співпраця з Україною – це інвестиції, а не ризик для життя й свободи;
• змінити мовну політику, визнати рівність мов і агітувати кримчан на зрозумілій їм мові;
• прибрати блокпости і повернути всю систему сполучень у мирне русло – від проїзду транспорту до відправлення посилок;
• вирішити питання вкладів і виплат, пенсійного забезпечення;
• створювати спільні проекти, перш за все, культурні та екологічні. Повернути подачу води на півострів;
• залучати гроші й інвестиції, використовуючи можливості Криму, наприклад, в альтернативній енергетиці (вітряки, сонячні електростанції);
• відмовитися від туристичної блокади в усіх проявах;
• запровадити українську систему банкінгу для Криму, яка визнавалася б у світі;
• найголовніше – припинити війну, показати кримчанам, що історія Донбасу для них ніколи не повториться.

Тільки здоровий глузд, повага до своїх співгромадян і прагнення зробити їхнє життя кращим можуть створити те, чого ніколи не зробиш силою зброї або погрозами: єдиний простір спільної держави соціальної справедливості.